Наша команда : Я, Марина Кукліч – Рапольд , засновниця Благодійної Організації ” Фрося “. Мій чоловик – Андреас Рапольд . Мій брат – Юрий Кукліч та його жінка Тетяна Кукліч .
Я спробую, хоча би стисло, розповісти вам , як я почала займатися благодійністю.
Я народилася і жила в Україні, в м. Кривий Ріг.
Любов до тварин в мене з’явилася ще в дитинстві. Але тоді, я навіть не могла мріяти, що допомога безахисним тваринам і людям, стане частиною мого життя ( Соррі , якщо звучіть пафосно ) . Перший випадок, де я відчула, що дарити і давати іншим, це дуже класно і наповнює тебе якоюсь неймовірною єнергією . Одного дня, я зі своїм маленьким сином, вирішила занести до Дитячього Будинку ( який був недалеко від нашого дому) – пару кілограмів цукерок, та речі та іграшки сина.
І ось коли ми з ним , відали ці пакети дітям, вони почали так щиро радіти і дякувати , що з’явилося якесь відчуття підйому . Це було класне відчуття .
І , от напевно, з того часу у мене засіла думка, було б класно побудувати їм класні кімнати і зробити велике свято, щоб їм запам’яталося на все життя. Але на той час в мене не було можливості, я сама виховувала сина.
Згодом , моє життя змінилося, і я переїхала жити до Швейцарії . А моя мрія , робити щось корисне для України – ставала ще сильнішою .

Так з’вилася ідея – побудувати ігровий майданчік , біля дому, в якому колись жила ( моя покійна мама ) і зараз живе мій брат . На той момент він був зовсім необлаштованним . Ми з братом зробили міні – проєкт . Ми ніколи цим не займалися, але вирішили спробувати, бо приїжджаючи в Україну в мене перед очима був цей сумний майданчик. Так розпочався наш етап будівництва iгрових майданчиків і так з’явився майданчик «Цуценя», що знаходиться в мiстi Кривому Розi . А на вхідний арцi красувалася фотографія нашого улюбленого песика Фросі ( на честь якого названо Благодійну Організацію ) і яка теж народилася в місті Кривому Розі .
Про майданчик  можна почітати тут…  Емоції від того, як раділи діти каруселям та піску під ногами – були невимовні. Я показала фото та відео своєму чоловікові ,і він менi зiзнався, що відчув, що, дарувати щось просто так , людям, яких він навiть не знає – що це наповнює його радістю . І , закінчивши майданчик «Цуценя», я вже хотіла будувати далі.

Ну а наступний майданчик , ми шукали, як то кажуть, куди Бог пошле. Я набрала в Google адреси дитячих будинків у Кривому Розі . Так ми опинилися в будинку Малюка, де мешкають діти від народження до 4 років , у яких нема батьків , або вони позбавлені батьківських прав . Я також запитала, що їм потрiбно в першу чергу. Так ми розпочали побудову 4 окремих майданчиків, для діток різних вікових груп. Ми зробили святкове вїдкриття майданчiкiв, де дiток розважали казковi персонажi . Наступний проект уже був давно на пiдходi. Я загорiлася зробити дiткам молодшої групи декiлька кiмнат – для сну , прийнятя їжi и iгор . Був майже вже готовий Дизайн – проект , і я збиралася в березні поїхати в Україну , щоб почати підготовку до будівельних робіт. Але не судилося. Війна перекреслила усі плани и мрїї . Як і для мільонів украінців. Зараз вже не до краси , головне вижити – і людям і тваринам . Тому ми зараз змінили свою діяльність на період Війни .