Ми — приватна благодійна організація, заснована родиною, що живе у Швейцарії та працює для України.
Наша команда: Марина Кукліч-Рапольд, засновниця Благодійної організації «Фрося»; її чоловік Андреас Рапольд; її брат Юрій Кукліч та його дружина Тетяна Кукліч.
Ми хочемо, щоб люди розуміли, як важливо піклуватися про беззахисних. Кожен може зробити свій маленький внесок, щоб цей світ став трохи світлішим, — і вірити, що добро можна робити просто так, без жодної вигоди, і що дива трапляються. Наша Фрося хоче подарувати вам цю віру.
Далі — розповідь Марини, збережена з першого сайту організації.
Я народилася і жила в Україні, у місті Кривий Ріг. Любов до тварин у мене з’явилася ще в дитинстві. Але тоді я навіть не могла мріяти, що допомога беззахисним тваринам і людям стане частиною мого життя.
Перший випадок, коли я відчула, що дарувати і давати іншим — це наповнює тебе неймовірною енергією: одного дня я зі своїм маленьким сином вирішила занести до дитячого будинку, який був недалеко від нашого дому, пару кілограмів цукерок та речі й іграшки сина. І коли ми віддавали ці пакети дітям, вони почали так щиро радіти і дякувати, що з’явилося відчуття справжнього підйому. Відтоді в мене засіла думка: було б класно побудувати їм гарні кімнати і зробити велике свято, щоб запам’яталося на все життя. Але на той час можливості не було — я сама виховувала сина.
Я мріяла будувати щось гарне для тих, кого доля обділила, відкрити притулок для тварин. Десь 10 років знадобилося, щоб ці мрії почали здійснюватися. Всесвіт мене почув.
Ми купили шматок землі під притулок у місті Кривому Розі. А до того моменту в нас уже з’явилася собачка Фрося, яку я привезла до Швейцарії. Тому я вирішила назвати притулок «Фрося». Але з відкриттям притулку не вийшло: десь три роки тривала тяганина з паперами. Поки вирішувалася доля притулку, мені кортіло щось будувати — тим більше, з’явився деякий досвід у ремонті: у Швейцарії ми оновлювали будинок, якому понад 300 років.
Згодом моє життя змінилося, і я переїхала жити до Швейцарії. А моя мрія робити щось корисне для України ставала ще сильнішою.
Живучи у Швейцарії, я бачила ставлення до тварин — і це була велика різниця з моєю Батьківщиною. На жаль, багато людей навіть у 21 столітті жорстоко поводяться з тваринами. За цей час мій чоловік дуже перейнявся проблемами України і навчився, що треба ділитися тим, що надсилає тобі Всесвіт.
Мій рідний брат та його дружина живуть у Кривому Розі і контролюють процес будівництва, коли я знаходжуся у Швейцарії.
Так з’явилася ідея побудувати ігровий майданчик біля дому, в якому колись жила моя покійна мама і зараз живе мій брат. Ми з братом зробили міні-проєкт. Ми ніколи цим не займалися, але вирішили спробувати. Так розпочався наш етап будівництва ігрових майданчиків і так з’явився майданчик «Цуценя» у Кривому Розі. На вхідній арці красувалася фотографія нашого улюбленого песика Фросі, на честь якої названо організацію. Емоції від того, як раділи діти каруселям та піску під ногами, були невимовні.
Потім я почала шукати дитячі заклади, де був би потрібен ремонт кімнат чи новий майданчик. Так я дізналася про дім для дітей з обмеженими можливостями: їм був дуже потрібен майданчик, на якому можна пересуватися і на візках, з альтанкою, під якою можна сховатися від дощу і сонця. Будівельні роботи співпали з карантинами, тому процес трохи затягнувся — але майданчик було завершено.
Наступний майданчик ми шукали, як то кажуть, куди Бог пошле. Так ми опинилися у Будинку малюка, де мешкають діти від народження до 4 років, у яких немає батьків. Ми збудували чотири окремі майданчики для діток різних вікових груп і зробили святкове відкриття, де діток розважали казкові персонажі.
Будівництво дитячих майданчиків
Мрія про притулок для тварин нікуди не зникла. Разом із волонтеркою, яка опікується безпритульними тваринами, організація збудувала «КотоХатку» — теплий прихисток для котів. А щоб змінювати ставлення до тварин, у місті з’явилися соціальні білборди «Фрося».
Сьогодні допомога тваринам — це щоденна робота: стерилізація безпритульних тварин, закупівля корму, лікування. Усі результати організація публікує у своїх записах.
Наступний проєкт був уже давно на підході: я загорілася зробити діткам молодшої групи кілька кімнат — для сну, приймання їжі та ігор. Дизайн-проєкт був майже готовий, і я збиралася у березні поїхати в Україну, щоб почати підготовку до будівельних робіт. Але не судилося. Війна перекреслила всі плани і мрії — як і для мільйонів українців.
Зараз уже не до краси, головне вижити — і людям, і тваринам. Тому ми змінили свою діяльність на період війни.
Англійська та німецька версії — чернетки перекладу, очікують перевірки власником.
Світлій пам’яті
Засновниця благодійної організації «Фрося». Її любов до тварин і прагнення допомагати продовжують жити в кожному проєкті.
Саме ідея Марини, її любов до тварин і бажання допомагати стали основою організації «Фрося». Вона жила у Швейцарії і продовжувала допомагати Україні.
Справа Марини живе в кожному проєкті організації. Її брат Юрій із дружиною Тетяною продовжують роботу у Кривому Розі, а родина у Швейцарії підтримує діяльність організації. Стерилізація, корм, лікування тварин і допомога під час війни тривають — під ім’ям Фросі і з любов’ю, з якої все починалося.
Марина Кукліч-Рапольд
Засновниця організації
Світлій пам’яті
Андреас Рапольд
Чоловік засновниці, підтримує діяльність зі Швейцарії
Юрій Кукліч
Брат засновниці, координує роботи у Кривому Розі
Тетяна Кукліч
Дружина Юрія, допомагає на місці
Джерело: офіційний сайт організації
На старому сайті були особисті сторінки друзів організації. Ми перенесемо їх лише з особистого дозволу кожної людини.
Уся діяльність фінансується виключно власними коштами родини. Ми не приймаємо донати та не проводимо публічних зборів.
Оскільки ми не залежимо від жертводавців, ми самі вирішуємо, де і кому допомогти, — і прислухаємося до серця.
Кожна цифра на цьому сайті обчислюється з опублікованих записів діяльності. Підсумки ніколи не вводяться вручну.
Ми не збираємо кошти та не приймаємо пожертви. Організація фінансується виключно приватно.
